«Атлантида» – головний український фільм року. Стрічку Валентина Васяновича висунули на «Оскар» від України, включили в лонглист Європейської кіноакадемії й назвали найкращим фільмом року за версією Національної премії кінокритиків «Кіноколо». Також її нагородили на кінофестивалях в ОдесіТокіо, Севільї, Тромсе, Мінську та Les Arcs Film Festival у Франції та продали для стримінгової платформи HBO Eastern Europe. Та головна відзнака у фестивальній історії «Атлантиди» – Венеційський кінофестиваль. Це перший український фільм, що здобув перемогу в програмі «Горизонти», другій за престижністю після основної.

«Україна ще не мала такого досвіду на Венеційському кінофестивалі, – розповідає The Village Україна співпродюсер фільму Володимир Яценко. – Ми розуміли, що це сильний фільм. Але не очікували перемоги. Для нас це вже lifetime achievement, ми вже ввійшли в історію кіно». «Для мене все, що відбувалося у Венеції, затягнуте смогом, таким смогом щастя й радості. Я досі перебуваю в цьому дивному стані», – ділився враженнями Васянович наприкінці минулого року.

«Атлантида» – це історія про Україну 2025 року після перемоги над Росією та відновлення контролю над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей. Головний герой фільму Сергій – ветеран, який намагається знайти себе на Донбасі після травматичного досвіду війни, втрати найкращого друга й перетворення малої батьківщини на зону стихійного лиха. Вдається приборкати ПТСР і знайти своє місце Сергієві після зустрічі з волонтеркою Катею. Війна несе смерть, тільки любов може її перемогти – Васянович підкреслює цей мотив завдяки римуванню першої та останньої сцен фільму. Але знайти цей сюжет автору фільму вдалося не відразу: історія «Атлантиди» – це ілюстрація творчого методу, який створив і за яким працює один із провідних українських режисерів.

Валентин Васянович, режисер фільму «Атлантида»
«Передусім я шукаю локацію й фактуру», – каже Валентин Васянович. Автор «Атлантиди» здобув режисерську освіту в Національному університеті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого та Школі режисерської майстерності Анджея Вайди в Польщі, але його перша фахова освіта – операторська. До виходу фільму «Рівень чорного», який у 2017 році також висунули на «Оскар» від України, Васянович був найбільш відомий як оператор фільму «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Ще до цього він встиг зняти ігрові фільми «Звичайна справа» (2012) і «Креденс» (2013) і документальний «Присмерк» (2014). Васянович чемно відповідає на запитання про тему фільму, але по-справжньому запалюється, коли йдеться про знімальний процес. Каже, що його методи роботи визначають насамперед досвіди оператора та документаліста. «Якщо я вражений локацією, вона мені ніби каже: «Зніми тут кіно, тут і зараз! А про що? Ну ти ж режисер, придумай уже».

«Васянович унікальний режисер, – каже Володимир Яценко, – тому що кожен фільм він знімає двічі». Продюсер пояснює, що має на увазі особливий підхід Васяновича до кіновиробництва. На першому етапі він поєднує підходи документального й ігрового кіно, шукаючи майбутній фільм в окремих сценах і комунікації з акторами, які, як правило, не мають професійної освіти. Відзнятий матеріал він обробляє самостійно, складаючи історію вже в процесі монтажу. За цитатою, яку приписують французькому режисеру Роберу Брессону, кожен фільм завжди роблять тричі: коли його пишуть, коли знімають і коли монтують. «Валік [Васянович] єдиний у всіх обличчях, як бог Шива: і режисер, і оператор, і монтажер, і все на світі», – сміється Яценко.

Джерело: the-village.com.ua