Режисер сімейної комедії «Велика прогулянка» Олег Зборовський про те, як виникла ідея створити комедійний фільм, чи буде продовження серіалу «Козаки. Абсолютно брехлива історія» та яким буде наступний проєкт.
«Велика прогулянка» — це та сама комедія, що мала вийти в український прокат 24 лютого 2022 року, але плани зірвали ворог та повномасштабна війна, що розпочалась того ж дня. Слоган фільму «Це наша поляна!» — у центрі сюжету. Він відтворює ключовий меседж стрічки та є втіленням сьогоденних настроїв українців — коли ми на своїй землі, то не поступимося ані клаптиком. Артисти, які зіграли у фільмі, й велика команда, що працювала над створенням комедії — зараз наближають Перемогу усіма можливими способами. Творці певні, комедія на часі, адже гумор — дієва зброя, завдяки якій ми вистояли й продовжуємо щоденну боротьбу.
З нагоди виходу комедійної стрічки «Велика прогулянка» у кінотеатрах з 5 жовтня режисер фільму Олег Зборовський в інтерв’ю виданню «Нове українське кіно» розповів наскільки фільм є актуальним у нинішніх реаліях, описав курйози на знімальному майданчику та поділився думками чи потрібен гумор під час війни.
– Доброго дня, пане Олеже! Сімейна комедія «Велика прогулянка» мала вийти у національний прокат 24 лютого 2022 року. Наскільки фільм, створений до повномасштабного вторгнення, є актуальним у нинішніх реаліях? Яких нових сенсів він набув?
– На це питання має відповісти кожен глядач для себе. Мені здається, що такі фільми як «Велика прогулянка», за жанром, за історією, за кастом мають бути актуальними й за 5, і за 10 років. Дякуючи Богу, я не мав досвід до цього знімати кіно перед війною, тому мені насправді важко відповісти на це питання. Збори покажуть.
Режисер Олег Зборовський (ліворуч)
– Про що ця історія? І як вона виглядає зараз?
– Ця історія показує двох різних за світоглядами родин, українців. Оскільки це трошки гротескна сатирично-іронічна комедія, жанр дозволяє відкрити всі вади й посміятися над ними. Одна сім’я – це збірний образ представників культури зі столиці, сучасної інтелігенції, яка вважає себе трошки кращою за всіх інших, інша – це образ районних бізнесменів, людей простіших, які вважають, що «ці городські» нічого не розуміють у житті й треба жити так, як живуть вони. Іронія в цьому фільмі вказує, що не можна вважати, що хтось з українців живе неправильно, а ви – правильно. Всі ми маємо жити в злагоді, у дружбі, і якщо не розуміємо якихось традицій чи звичок інших українців, це не значить, що вони неправильні.
Мені здається, що ці питання взагалі не мають строку давності. Споконвіку кожен вважав, що його стиль життя – єдиний вірний, але насправді – скільки людей, стільки й звичок, культурних уподобань. Людина вільна робити все, що забажає, до того часу, поки її свобода не заважає свободі іншої людини – ця лінія проходить крізь весь наш фільм.
– В Україні перші глядачі побачили стрічку на прем’єрному показі ще 23 лютого 2022 року. Якими були перші відгуки?
– Це мій перший кінотеатральний проєкт, тому я дуже хвилювався. Звісно, я розумів, що найважливіше – те, що люди мені скажуть після прем’єри, і чи будуть зі мною вітатися після цього. Наскільки пам’ятаю, всі сміялися, а в комедії це головне. І дехто навіть зі мною потім сфотографувався. Більше я, на жаль, відгуків не чув, бо наступного ранку почалося повномасштабне вторгнення. На жаль, усім нам тоді було не до комедії.
Прем’єрний показ фільму «Велика прогулянка» (на фото – режисер Олег Зборовський, продюсер Ірина Костюк та актор Андрій Ісаєнко)
– 6 вересня стартували покази комедії «Велика прогулянка» в США. Американських відгуків ви теж ще не чули?
– Насправді чув, знайомі, які мешкають у Чикаго, прислали фотографію – був повний зал. Люди сміялися, і навіть в тих місцях, де ми навіть цього не задумували. До речі, прокат триває. Графік показів ви можете знайти тут: ttps://uafilmusa.com/bigpicnic
– Раніше ви виступили сценаристом та продюсером пригодницького серіалу «Козаки. Абсолютно брехлива історія» – першого в країні серіалом, який повністю показали в кінотеатрах.
– Ми дуже довго над ним працювали. Під час війни всі серії виклали на YouTube, і там уже майже мільйон переглядів. Було цікаво, як люди реагують під час війни, це все ж таки теж комедія, і я читав коментарі. Мене веселило те, що багато коментаторів і навіть оглядачі деяких YouTube-каналів звинувачують нас у тому, що образ головного м*скаля Федора, який є антагоністом у нашій історії, ми вкрали з образу Геральта з «Відьмака». Це дуже смішно читати, бо коли ми знімали «Козаків», «Відьмак» був лише анонсований, але ще навіть жодного постера не було. І коли ми побачили перший постер, де Генрі Кавілл постав майже із такою самою зачіскою, як Федір, то навіть думали зробити пранк – викласти фото з нашого проєкту і підписати, що це зйомки другого сезону «Відьмака» в Україні. Люди, якщо ви думаєте, що ми вкрали зовнішність цього персонажу в Геральта – це неправда!
Серіал «Козаки. Абсолютно брехлива історія»
– Як ви думаєте, чому цей проєкт так сподобався?
– Коли ми створювали серіал про українських козаків, важливо було показати справжній образ козака. Я спілкувався з багатьма істориками про те, чому український козак майже до часів виходу «Абсолютно брехливої історії» у кіно завжди виглядав як пузатий дід із сальним оселедцем, у білій сорочці, який нічого не робить, окрім як їсть галушки, запиває горілкою і непристойно жартує зі своєю кумою. І мені розповіли цікаву версію, що під час радянського союзу це було зроблено навмисно – коли «роздавали» кожній країні, яка була в складі союзу, ролі, українці мали бути фермерами. І образ брутального, красивого, авантюрного воїна, який у свій час вирішував долю Європи та з яким уся Європа рахувалася, було невигідно.
Тому нашою метою було показати саме такого українця – героїчного, іронічного, веселого, який не буде плакати в калині та пити горілку. Мені здається, що саме це й підкупило глядача – що тоді це був якийсь новий, неочікуваний образ. Це зараз, якщо ви скажете «козак», ніхто не згадає того пузана в шароварах і всі будуть розглядати образ героїчного воїна. Тоді такого не було, і кожен раз, коли ми ще на етапі ідеї пропонували такий образ, всі казали – та ну, це шароварщина. А ми поясняли – ні, навпаки! І мені здається, що саме через це людям сподобалось. І звісно, через круту команду, яка просто на 110% виконала завдання режисера.
Кадр із фільму «Козаки. Абсолютно брехлива історія»
– У квітні цей серіал з’явився на Netflix. Ви якось доклалися до цього?
– Ні, для мене це те була новина, я, як і всі, побачив це з новин у соціальних мережах. Але що ще крутіше – його купили не лише Netflix. Зараз серіал йде на онлайн-платформі в США, Crackle, із дублюванням англійською мовою.
– Як вважаєте, чи потрібен гумор під час війни?
– Мені здається, на це питання кожен має відповідати особисто для себе. Вказувати своїм сусідам, що робити, – це прерогатива іншого народу, якого ми називати не будемо. З кіно це працює – якщо ти вважаєш, що ця історія доречна і тобі хочеться відпочити й подивитися її – то просто йдеш, купуєш квиток і дивишся. А якщо не хочеш і вважаєш, що це недоречно – є чудова можливість не йти та не купувати квиток. Обидві позиції я поважаю і вважаю, що вони мають бути завжди – і в мирний час, і особливо зараз, під час війни. Кожен має сам обирати. Я подивився коментарі, які українські глядачі залишили під «Козаками» саме під час війни. От користувачка з ніком Неля Заріпова 11 місяців тому написала: «В ніч з 4 на 5 березня, під страшенним бомбардуванням орків в Ірпені я дивилася “Козаків” у ноуті з навушниками, щоб не чути вибухів. І навіть сміялась…». Потім пише Тамара Ведменко: «Фільм веселий, знімає емоційну напругу», чи от третій коментар від користувача Cloud: «Гарний фільм. Залипла і не чую, як бахкає за вікном, буду чекати продовження». Ми бачимо, що є люди, для яких комедія точно на часі.
– Чи буде продовження «Козаків»?
– Продовження планувалося, розроблялося і писалося. Але зараз, на жаль, жодних перемовин із приводу виробництва не йде. Сподіваюся, ми продовжимо цю історію.
– Повертаючись до «Великої Прогулянки» – як виникла ідея створити цей фільм? Що вас надихнуло?
– Я потрапив на проєкт на етапі, коли сценарій вже був написаний, і моє завдання як режисера було знайти форму, у якій ця самоіронічна сімейна комедія буде виглядати органічно, тому що там досить гротескні персонажі та ситуації. У реальному житті ви навряд чи таке побачите. Тому мені з оператором-постановником треба було знайти саме таку форму, яка підкреслить цей жанр. Ми звернулися до досвіду французьких і італійських комедій 70-х – 80-х років, коли через ексцентрику та гротеск людина мала шанс побачити у цих збірних персонажах якісь свої внутрішні вади й посміятися над ними – як у комедіях і Луї де Фюнесом, П’єром Рішаром, Адріано Челентано. Сміх – це дуже сильна емоція, і вона може змусити задуматися і впізнати себе в цій ситуації.
– А які курйози відбувалися на знімальному майданчику?
– Головне в гуморі, щоб він був щирий. Якщо людина, яка не відноситься до комедії, прочитає з листочка жарти, то вони не будуть смішні, бо не будуть щирими. І тому я намагався створити комедію як на екрані, так і на майданчику. У нас було весело, ми переробляли тексти, щоб вони лягали краще, актори багато імпровізували, бо вони в нас класні та розуміються на комедії. Тому смішних ситуацій було 15 на день як мінімум.
Але була й така ситуація, яка мене розвеселила в дещо істеричному плані… Мало хто знає, що спочатку як основна локація була затверджена зовсім інша галявина. Це була дуже гарна галявина, ми об’їздили всю Київську область в її пошуках, і єдине, що там треба було зробити – підхід до води. І за 4 дні до початку зйомок там затонуло два бульдозери, які мали розчистити цей підхід і зробити пляж. Спочатку затонув один, потім другий приїхав визволяти його з водяної пастки – і затонув теж. Усі розкадровки й розводки сцен були сплановані саме під географію цієї старої галявини… У в нас було 4 дні, щоб переробити все під нову, бо якби ми не встигли увійти в знімальний процес, то через погодні умови не закінчили б зйомки вчасно і картина перенеслася б на наступний рік.
Олег Зборовський на знімальному майданчику фільму «Велика прогулянка»
– Як ви обирали акторський склад для цього проєкту, зокрема головних героїв?
– У нас був відкритий кастинг, і я відкрив для себе дуже багато крутих українських комедійних акторів. Але мені здається, що автори, які писали цей проєкт, вже заздалегідь уявляли собі певних акторів. І коли ці актори робили перші дублі кастингу, я розумів, що це влучання на 110% і не може бути інших варіантів. Проте мені ніхто не казав, що ось цього персонажа ми писали під того актора, і ти мусиш його затвердити. І я хочу подякувати, що мені як режисеру дали абсолютну свободу у виборі персонажів. Мені здається, що ми влучили.
– Чи плануєте й надалі працювати над комедійним кіно? Які проєкти ви плануєте на майбутнє?
– Думаю, що так, працюватиму з комедіями, це жанр, який мені подобається, я ще зі студентських років до нього долучився. Одним з проєктів буде серіал у жанрі мок’юментірі. Це класний жанр, давно хотів себе в ньому спробувати.
– Які сучасні українські фільми вам подобаються?
– Перед тим, як писати про козаків, я вперше подивився фільм «Пропала грамота», і вона у мене заграла зовсім іншими фарбами. Коли я намагався подивитись її у дитинстві, мені не вистачило життєвого досвіду, щоб зрозуміти всю іронію цієї картини. Тому вона мені відкрилася за останні 10 років. Дуже люблю її гумор, подачу, стиль. Взагалі, за останні 10 років кількість україномовного українського продукту зростала кожен рік на кілька десятків відсотків, і з кожним разом ці фільми ставали більш цікавими. Це була класна тенденція, і я сподіваюся, так само буде і після нашої Перемоги.
– А які фільми або режисери найбільше вплинули на ваш стиль і творчість?
– Є два режисери, чиї фільми я намагаюся не пропускати. Це Тайка Вайтіті, я познайомився з його роботами з мок’юментарі «Чим ми займаємося в тінях», і Кристофер Нолан. Мені подобається підхід до гумору, який використовує Вайтіті – він по-дитячому наївний, часом абсурдний. Не знаю, як людина у своєму віці не втратила це відчуття дитячої наївності. А Нолан – це зразок підходу режисера до роботи, коли він бере якусь тему і показує її в такому цікавому драматургічному шляху, що я просто не розумію, як так можна.
– Влітку стало відомо про новий законопроєкт про популяризацію англійської мови, який ініціює демонстрацію англомовних фільмів мовою оригіналу в українських кінотеатрах. Як, на вашу думку, законопроєкт у разі його прийняття вплине на ринок кінодублювання?
– Ми з сином, йому зараз 7 років, просто обожнюємо український дубляж, особливо в мультфільмах. Українське дублювання – це окремий вид мистецтва. Комедії стають смішніші українською мовою. Я свого часу ходив у кінотеатри в різних країнах, і дійсно, майже в 90% прокат іде мовою оригіналу з субтитрами. Але знати англійську мову на рівні школи й дивитися фільм англійською – це дуже різні штуки. Розуміти сленг, звороти, акценти… Глядачам буде важкувато звикнути та точно розуміти мову оригіналу, не втрачаючи нічого. Для цього потрібен час.
Джерело: https://www.cinema.in.ua/