Два з половиною роки тривала робота над документальною стрічкою «Люди зі сталі», де йдеться про захисників Маріуполя, які затримали ворога і дали неоціненний резерв часу ЗСУ для відсічі окупантам.
В Національному центрі «Український дім» відбулася прем’єра документального фільму «People of Steel/Люди зі Сталі» режисера Сергія Фоменка.
«Цей проєкт був втілений в життя за підтримки Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Головна мета стрічки — привернути більше уваги міжнародної спільноти до війни в Україні та до питання якнайшвидшого звільнення українських бранців», — зазначили у Координаційному штабі.
Режисер стрічки зізнався, що емоційним поштовхом до роботи над фільмом стала історія загиблої медикині Олени Кушнір-Новицької, яка звернулась з «Азовсталі» в один з 86 днів оборони.
«Ми не хочемо бути героями та мучениками посмертно. Люди хочуть жити та відбудовувати зруйновану Україну. Люди, які з 2014 року відстоювали право бути українцями. Не треба потім про це знімати фільми та писати книги, не треба говорити, що ви не знали чи не могли допомогти. Знали та могли. Все, що ми можемо, — констатувати смерть. І вмовляти близьких відійти від тіл до укриття. Немає можливості ховати тіла. А ще немає можливості діставати з-під завалів людей із переломами, які повільно там помирають, дорослі та діти», — сказала молода українка.
«Людей зі сталі» мають бачити й чути люди в усьому світі! Щоб кожен день тримати фокус уваги на Україні, щоб зробити все можливе і неможливе для звільнення наших героїв з пекла полону. У «Людей зі cталі» є своя місія і мета — допомогти звільнити наших людей. Це фільм спеціального призначення», — розповів про стрічку автор Сергій Фоменко.
Захисники Маріуполя та їх рідні розповідають історію подій, що відбувалися з лютого по травень 2022 року, під час битви за Маріуполь, в оточеному російськими військами місті.
Марія Соломія — ведуча, яка англійською розповідає історію — від Майдану і до драматичних подій на «Азовсталі», а потім далі — у полоні, в Оленівці.
Фільм з українськими субтитрами, адже його завдання — підтримати інформаційно у світі захисників, які у полоні, нагадувати про те, що воєнні злочини не мають бути забуті чи прощені — за кожен з них має бути кара.
Втім субтитри зовсім не заважають сприйняттю стрічки. Там стільки контексту, який увійшов за два роки та вісім місяців великої війни у нашу свідомість, що текстовий супровід має другорядне значення.
Насиченість сенсами стрічки «People of Steel/Люди зі Сталі» часом ніби «відключає» глядача від того, що відбувається на екрані. Людина заглиблюється у свої спогади, роздуми та переживання.
Авторка цього матеріалу почула розмову між літнім подружжям, яке сиділо поруч у глядацькій залі. Коли на екрані з’явився кадр із сивим вбитим чоловіком, який лежав на маріупольській вулиці обличчям у сніг, глядач закрив обличчя руками й сказав своїй дружині: «Це міг би бути я…»
Спеціально для фільму українським художником Матвієм Вайсбергом була створена графічна серія малюнків «Хроніки війни», яку під час прем’єри фільму в Українському Домі виставили у холі, аби всі глядачі могли вдивитись у графіку, що передає документальні події, викликає сильні емоції й глибше розуміння того, що відбулось у місті Марії.
Художник зізнався під час спілкування перед показом фільму, що колись малював колимські табори. І тут стилістика — та ж сама. На Колимі й у війні проти росії — один почерк знищення, одна сила ненависті й жахлива картина смерті навколо.
Кожен з тих, хто представляв стрічку, згадував, скільки втратив рідних та друзів та побратимів на фронті.
«На початку війни було дві фортеці, за якими стежив світ — це Київ та Маріуполь», — зазначив режисер, який сам був у ТРО.
Зі сцени Українського дому перед показом фільму він прочитав вірш, з якого почав працювати над фільмом. Вірш має назву «Ціна».
«Ціною смерті й честі
Найкращі — незламні духом
Тримають над нами небо,
Тримають під нами ґрунт…
Їх душі живі й чисті
Дорогою мук і пекла
Несуть свою Голгофу,
Тіло своє як хліб…»
Катерина Прокопенко розповіла журналістці «Вечірнього Києва» про те, що ніби нічого нового за фактом чи кадрами не побачила, вона дивилась їх фактично день у день від бійців «Азову».
«Але я була вражена від свідчень пані Березницької та Самойленко, які були на „Азовсталі“ медикинями та описували все, що бачили та пережили. Кожен раз їх слова дуже тривожно потрапляють у душу», — зізналась Катерина.
Вона також розповіла, що всі захисники «Азовсталі», які на волі — націлені на боротьбу та перемогу:
«90-95% азовців, які повернулись з полону — пішли на фронт знов. Хлопці деякі з ампутаціями, наприклад „Морці“ (позивний) — не має руки від плеча і він повернувся в стрій. Хлопці з ампутаціями допомагають розбудовувати ветеранські ком’юніті, вони займаються роботою, у нас мало людей, які б просто залишили підрозділи, у сімейне життя. Це навіть не по „азовському статуту“, так званому. Більшість іде за своїх хлопців, за полонених, дал — на фронт. Нам належить не просто звільнити Україну, а й взяти полонених росіян, щоб потім обміняти на наших», — поділилась Катерина Прокопенко, дружина командира оборонців «Азовсталі» Дениса «Редиса» Прокопенка.
Майже кожен у глядацькій залі під час перегляду фільму доповнював його подумки і своїми спогадами та переживаннями. Адже Маріуполь — це спільна історія для всіх українців. Протистояння за «Азовсталі» затримало ворога на два місяці і дало безцінний час для ЗСУ. Водночас за кадрами знищення міста, в яке вкладалось стільки любові, яке ставало культурно-індустріальним центром Донбасу, поставало розуміння геноцидного характеру та воєнних злочинів росії у цій війні.
Партнерами фільму стали Фонд «МХП-Громада», ГО «Серце Азовсталі» та Ощадбанк. Представники партнерів згадали, скільки їх співробітників нині на фронті та скільки людей забрала розв’язана росією війна.
«Ця стрічка є реальним доказом того, що українське суспільство не забуло про бранців, деякі з яких знаходяться в полоні вже два з половиною роки. Один із цих в’язнів — водій-ікасатор Донецького обласного управління Ощадбанку Віталій Лосицький, якого було полонили у Маріуполі 29 березня 2022 року. Сподіваємось, що ця стрічка допоможе наблизити звільнення Віталія та сотень інших бранців кремля», — прокоментував прем’єру голова правління Ощадбанку Сергій Наумов.
Керівниця ГО «Серце Азовсталі» Тетяна Кухоцька нагадала, що зараз компанія «Метінвест» виробляє реби, щоб захистити танки. А підтримка тих, хто боронив комбінат та місто стала головним завданням ГО:
«Серце Азовсталі» створено на гроші, зароблені від продажу Мудрика і ці кошти щодня йдуть на підтримку захисників Маріуполя. За цей час — півтора року саме через цю громадську організацію допомогли п’яти тисячам захисників Маріуполя. Це і допомога по здоров’ю, квартири, підтримка родин та допомога після повернення з полону. Цей фільм також підтримала компанія «Метінвест», їй належав комбінат «Азовсталь». Для нас Маріуполь — це місто-любов».
Показ фільму вже відбувся у Раді Європи у Страсбурзі, його возитимуть на фестивалі та демонструватимуть для того, аби стрічка допомагала тримати фокус уваги на Україні та стражданнях ні в чому не винних людей, для того, аби росія понесла покарання за воєнні злочини та зруйноване людське життя.
Довідково:
Герої фільму «Люди зі сталі»:
Денис Прокопенко, захисник Маріуполя, Азов
Катерина Прокопенко, голова Асоціації родин захисників Маріуполя
Ілля Самойленко, захисник Маріуполя, Азов
Алла Самойленко, Асоціація родин захисників Маріуполя
Ігор Бензерук, захисник Маріуполя, Азов
Алла Березницька, медикиня Азова
Орест Козацький, захисник Маріуполя, Азов
Олена Кушнір, медикиня НГУ, (RIP)
Захисники та мешканці міста Маріуполь.
У фільмі використані відео та фото:
Дмитра Козацького, Максима Дондюка, Юрія Грузінова, Євгена Сосновського, Владислава Мусієнка, Володимира «Джона» Миронюка, Олени Сугак та ін. Також у фільмі використані ексклюзивні документальні кадри з архівів бригади «Азов», Reuters, СБУ та МВС України
Джерело: https://ua.kinorium.com/news/