Найкращим українським повнометражним ігровим фільмом 15-го ОМКФ стала стрічка «Сірі бджоли» Дмитра Мойсеєва. Серед переможців також українські художні та документальні фільми: «Киснева станція», «Яса», «Глядєлов» та «Сопілка Перуна».
У суботу, 20 липня, в КВЦ Парковий у Києві відбулась урочиста церемонія закриття 15-го ювілейного Одеського міжнародного кінофестивалю, де було оголошено переможців, серед яких – українські художні та документальні картини. Фільми були відзначені в межах Національної конкурсної програми.
Володарем «Золотого Дюка» у номінації «Найкращий український повнометражний ігровий фільм» стала стрічка «Сірі бджоли» режисера Дмитра Мойсеєва, створена за однойменним романом Андрія Куркова:
«За кінематографічну і достовірну реалізацію історії, своєю мовою наближеною до документального кіно, що розповідає делікатну особисту людську драму на тлі війни, за органічне поєднання драматизму і гумору, глибини і легкості, реалістичності і атмосфери як з космосу, за природнє існування героїв фільму, який залишив в нас найглибші почуття як велике кіно», — прокоментувала вибір членів журі українська режисерка Аліса Коваленко.
Фото: Читомо
Драма розповідає про життя у невеличкому селі в «сірій зоні» АТО. Тут, без електроенергії, залишилися жити лише двоє ворогів дитинства. Під снарядами, що іноді пролітають над селом, з непроханими озброєними гостями, сусіди-пенсіонери ведуть свій скромний побут, іноді зустрічаючись для суперечливого, але необхідного спілкування. В кожного життя не склалось по-своєму, і обидва мають час його переосмислити. Мало зважаючи на воєнні події, вони намагаються створити своє мирне життя в небезпечній місцині, але все руйнується, коли в селі з’являється російський снайпер.
Також в межах національної конкурсної програми Спеціальну відзнаку за «Найкращу режисуру» отримав повнометражний художній фільм «Киснева станція» режисера Івана Тимченко, заснований на біографічних подіях з життя Мустафи Джемілєва.
«Режисер зміг контролювати прекрасним чином акторів, звук, зображення», — зазначив член журні, британський режисер Майк Фіггіс. Стрічку також нагородили Призом «За найкращу пісню до фільму», композитором якого став Юні Міяке.
Біографічна драма зображає літо 1980-го року. Мустафа Джемілєв відбуває чотирирічне заслання в якутському селищі Зирянка, де працює на кисневій станції. Щодня він наповнює киснем іржаві балони та котить їх на причал. Це монотонна й виснажлива робота, у якій він уподібнюється до міфологічного Сізіфа. Події відбуваються після понад 300-денного голодування Мустафи, яке зробило його відомим на весь світ.
Другу спеціальну відзнаку в межах Національної конкурсної програми 15-го ОМКФ отримав повнометражний художній фільм «Яса» режисера Сергія Маслобойщикова:
«Фільм має змістовний та глибокий меседж, журі визнає його важливість для аудиторії та внесок у сучасний національний дискурс. Це більше ніж фільм, він слугує каталізатором для осмислених роздумів і пошуку відповідей між двома поколіннями, двома світоглядами — старим пострадянським, опортуністичним, і новим, вільним, бунтівним та демократичним, і це протистояння призвело до трагедії», — зазначила членкиня журі, кінорежисерка, сценаристка і викладачка Сахра Карімі.
За сюжетом фільму – рік 2015. Матір Ганну та подругу Дарку об’єднують спогади про Даню, який загинув у 2014 році на Майдані. Життєвий шлях Ганни пройшов від активістки Майдану 2004 року до державного службовця високого рівня. Через стосунки між двома жінками з’ясовується, що Ганна була пов’язана з корупцією, яка призвела до мафіозного реваншу в Україні у 2010 році, а згодом – до Революції Гідності у 2014 році. Ганна все більше переконується у залежності своїх особистих дій і смерті сина.
Найкращим українським повнометражним документальним фільмом за версією журі ОМКФ стала картина «Глядєлов» режисерки Ксенії Кравцової:
«Мужність та відвага воїнів, які захищають свою батьківщину на передовій цієї війни, неможливо описати словами. Навіть ці жахи і спустошення війни неможливо повністю передати словами. Проте в об’єктиві вмілого фотографа, можна яскраво відобразити ці моменти хоробрості та сувору реальність війни. Ці зображення не лише документують сьогодення, а й дають довговічне розуміння для наших майбутніх поколінь».
Фільм розповідає про відомого українського фотографа-документаліста Олександра Глядєлова і разом з тим відкриває світові Україну, українців та їхній нелегкий шлях від радянського минулого до сьогоднішньої кривавої боротьби за свою свободу.
Приз Міжнародної федерації кінопреси (Fipresci) 15-го Одеського міжнародного кінофестивалю за фільм-дебют отримала українська повнометражна документальна стрічка «Сопілка Перуна» режисера Євгена Мазуренко, заснована на відеоматеріалах, знятих безпосередньо на бойовій позиції:
«Наше журі вирізняє фільм-хроніку про українських бійців, які посеред заповідної природи які на сопілці Перуна виконують мелодії смерті для ворога, захищаючи живе життя свого народу», — зауважила членкиня журі, історикиня мистецтва, голова правління Спілки кінокритиків України Оксана Волошенюк.
Фото: Dzyga MDB
«Сопілка» – це кодова назва пушки для радіопереговорів. Образно пушка нагадує собою сопілку, і такий інструмент пасував би богу грому – Перуну. Герої фільму – воїни-артилеристи. Різні люди у мирному житті – на війні вони знаходяться в одному обмеженому просторі на декілька сот метрів посадки та несуть службу неначе древні жерці язичницького племені в сакральному місці і їхній вівтар – це гармата.
Джерело: https://www.cinema.in.ua/siri-bdzholy-naikrashchyi-film/