Інтерв’ю з Алесею Романовою — головною русалкою Темного озера у романтичному фентезі «Мавка. Справжній міф».
З 26 лютого в український прокат вийшло романтичне фентезі «Мавка. Справжній міф», яке з перших кадрів занурює глядача у світ, де автентичні міфи оживають через надскладні спецефекти та несподівані сюжетні повороти.
Окремим візуальним магнітом стрічки стали образи русалок — триєдиної стихії, що втілює небезпечну підсвідомість прадавнього лісу. Алеся Романова, яка виконала роль головної русалки розповіла про те, як створювалася «мова тіла» міфічних істот, про тривалий грим та сутність русалок.
— Русалки у фільмі суттєво відрізняються від звичного образу «водяних німф». Чим вони натхнені та яку міфологічну глибину закладено у цю роль?
Алеся Романова: Наші русалки натхнені прадавніми міфами, де вони не обов’язково є лише «водяними». У фольклорі це духи межі, які з’являються і в полі, і в лісі, особливо під час Русального тижня — періоду, коли портал між світами стає проникним.
Для мене русалки в цій історії — не про помсту чи людські емоції. Вони ніколи не були людьми. Це триєдина потойбічна сутність, володарки темного озера, що розділяє світ живих і мертвих. Вони не «злі» і не «добрі» — вони як темна стихія: красива, холодна, небезпечна. Їхня головна мета — не покарати, а живити джерело озера життєвою силою, бо так працює їхня вічність.
— Ваш персонаж — це єдиний містичний організм. Як ви працювали над синхронністю рухів, щоб глядач відчув цю спільну енергію?
Алеся Романова: Одразу після затвердження у нас розпочався репетиційний період із хореографкою Олею Семьошкіною. Ми вчилися реагувати без слів та дихати в одному ритмі. Це був процес не лише технічний, а й емоційно тонкий.
На репетиціях у залі ми відпрацювали ідеальну пластичну ходу. Але на зніманнях у нічному лісі все змінилося: під ногами — коріння та каміння, а чорні лінзи майже повністю обмежували зір. Ми постійно наштовхувалися одна на одну новими «накладними» стегнами, і в якийсь момент у нас просто почалася істерика від сміху. Ми жартували, що виглядаємо не як містичні істоти, а як пʼяні зомбі. Це був сміх крізь сльози: соромно перед командою, але неймовірно весело.
— Як це — грати одну роль на трьох?
Алеся Романова: Це був справжній виклик. Ми — три абсолютно різні акторки з різними темпераментами, але мали стати однією сутністю. Нові інтонації та погляди народжувалися навіть у гримерці. Ми приносили ці знахідки режисерці Каті Царик, вона щось шліфувала, і так із трьох різних відчуттів складався спільний образ. Тут реально спрацював принцип: одна голова — добре, а три — краще.
— Яку головну рису Мавки ваші героїні не приймають найбільше? У чому полягає ваш головний конфлікт із нею?
Алеся Романова: Русалки не приймають у Мавці те, що вона знову стає людиною. Через закоханість у ній прокидаються спогади та почуття — для потойбічних істот це неприйнятно. Мавка мала бути частиною нашої сили, слухняною маріонеткою, а натомість вона виходить з-під контролю. Через її «людськість» руйнується весь світопорядок, який русалки вибудовували віками. Тому їхня реакція така жорстка — це боротьба за виживання системи.
— Наскільки складний пластичний грим допомагав вам «вимкнути» звичайну людину?
Алеся Романова: Образ допомагав колосально. Костюм, перука, пластичні руки з кігтями — «звичайна я» у цьому просто зникала. А чорні очі, як дно озера, остаточно переконували, що ти — не людина. Костюм диктував і пластику: під комбінезоном у нас були спеціальні накладки, що створювали неземний силует — дуже виражену талію та широкі стегна. Через це рухи автоматично ставали іншими: повільнішими, хижими, «водними».
— Скільки годин щодня займав процес підготовки до кадру?
Алеся Романова: На початку підготовка однієї русалки тривала близько трьох годин. Над образом працювала велика команда художників. Найдовше створювали руки: ти сидиш нерухомо, поки на шкіру шарами наносять латекс. Фактично створюють нову руку поверх твоєї. Згодом ми пришвидшилися до півтори години, але це все одно був щоденний ритуал перевтілення.
— Що було найскладнішим у фізичному плані під час знімань?
Алеся Романова: Складно було все. Волосся туго зашпилювали, перуку приклеювали до обличчя — міміка мимоволі ставала контрольованою. Чорні лінзи — окремий квест: якщо лінза трохи перекрутиться, ти миттєво перестаєш бачити.
І, звісно, нічні знімання у воді. Серпень, температура +10, пара з рота, а ми по коліно, а іноді й повністю в озері. Директор майданчика наливав нам гарячу воду в штани гідрокостюмів у перервах. Це тепло трималося лише хвилину, але то була хвилина абсолютного щастя.
— Чи пам’ятаєте ви свою першу реакцію на себе у дзеркалі?
Алеся Романова: Коли мене зібрали повністю — це був ефект «вау». З’явилось чітке відчуття: це вже не я, а містична істота. Страшно красива — найточніше формулювання. На ранніх пробах я думала: «Навіщо з красивої дівчини робити монстра?», але потім зрозуміла, що в цьому і є фішка. Образ вийшов гіпнотичним, незвичним і привабливим водночас. Я його реально полюбила. Це рідкісне відчуття — побути не просто персонажем, а справжньою сутністю з міфу.
Нагадаємо, познайомитися з володарками Темного озера ближче та дізнатися їхню таємничу історію можна вже зараз у фільмі «Мавка. Справжній міф» у всіх кінотеатрах країни.
Фотоконтент наданий творцями фільму «Мавка. Справжній міф»
Джерело:https://www.cinema.in.ua/alesia-romanova-mavka-spravzhnii-mif/